Флот Української Держави та УНР в 1917-1921 рр.

 

Сергійчук В. Гуцульський полк морської піхоти.




 Опубліковано: Сергійчук В. Гуцульський полк морської піхоти // Військо України.-1993.-Ч.2-3.-с. 71-75.

 

Володимир Сергійчук

 

ГУЦУЛЬСЬКИЙ ПОЛК МОРСЬКОЇ ПІХОТИ.

 

Вже з самого початку зародження військово-морських сил нашого народу в їхній структурі починає формуватися вїдділ, що переносить бойові операції на сушу. Особливо цим вирізняється розвиток військово-морського мистецтва запорожців. Їхні несподівані набіги на заморські міста Османської імперії з висадкою великих десантів уже в ХVІ-ХVІІ ст., на нашу думку, відшліфовують тактику і стратегію майбутнього окремого виділу морських сил.

 

І коли Українська держава наприкінці 1918 року втратила свій Чорноморський  флот, то керівники Директорії продовжують утримувати штати  Військово-морського відомства, сподіваючись з плином часу відродити  військово-морські сили України. Тоді ж і починається формування майбутньої  морської піхоти України. І створюється вона в Західній Україні, одержуючи досить незвичну назву для першого полку: гуцульський.

 

Штат гуцульського толку морської піхоти затвердив 9 травня 1919 року в  Станіславі капітан І рангу 3лобін, що виконував тоді обов' язки Морського міністра УНР. Полк складався з куренів, кінної та кулеметної сотні.

 

До куреня входили 4 піших сотні, кожна з яких ділилася на 2 чоти, а ті, в свою  чергу, - на 4 рої. В сотні нараховувалося по 151 вояку. Штат полку нараховував  2374 особи, з яких: старшин - 63, лікарів - 5, урядовців - 9, козаків - 2297. Коней  415, з яких: муштрових - 142; обозних - 273.

 

3гідно з наказом по Морському міністерству від 22 травня 1919 року (231/236)  починає формуватися дивізія морської піхоти, на чолі якої був поставлений отаман  М.Білінський. До її складу вводилися вже сформований 1-й Гуцульський полк  морської піхоти і 1-ша батарея при названім полку. 16 липня 1919 року за наказом  в.о. морського міністра капітана 1-го рангу Злобіна розпочинається негайне формування 2-го полку морської піхоти з 4-гарматною легкою батареєю. Його  командиром-був призначений сотник Ілько Сич.

 

Документ про бойові дії гуцульського полку морської піхоти, який недавно  виявлена мною в архівних фондах, гадаю, буде цікавим для читачів журналу,  відкриє для них невідому сторінку нашої історії.

 

Водночас хочу підкреслити, що це поки що єдиний документ про бойові дії морської піхоти армії УНР. Сподіваюсь, шо подальші пошуки в архівах приведуть  до нових знахідок, які дадуть можливість повніше відтворити історію цього відділу українських збройних сил.

 

 Володимир Сергійчук

 зав., відділом Інституту українознавства

 Київського університету

 імені Тараса Шевченка

 

 

 

 

Журнал військових подій Гуцульського полку морської піхоти з 25 травня 1919 року.

 

24 березня. Наказом по Морському Міністерству (Число 2) почав формуватися  Перший Гуцульський полк морської піхоти в м. Броди.

 

21 травня. Полк вирушає до Чорткова за наказом Морського Міністерства (ч. 169  від 17 травня) для формування.

 

23 травня. По дорозі на Чортків у Тернополі за наказом Головного отамана  Петлюри (ч. 679, 23.05) полк підпорядкований в оперативному відношенні Січі.

 

25 травня. Полк вирушає походом на станцію Богданівку.

 

До 1 червня полк готувався до наступу на Волочиськ: здійснює розвідку, розгортає техніку,

 

1 червня. За наказом штабу Січі полк похідним маршем пересувається до села  Черничувка, яке послужило вихідним бойовим пунктом для наступу на станцію і місто Волочиськ.

 

2 червня. Полк переправився під ворожим вогнем через Збруч вбрід на 200 метрів північніше Оржехівця і закріпив за собою переправу.

 

3 червня. Розвідка веде перестрілку з ворогом і просувається до станції Волочиськ.

 

Полк захопив станцію і місто Волочиськ. Відбив у ворога кулемет, набої для  рушниць і гарматні. В полку втрат немає, ворог залишив 7 чоловік убитими.

 

4 червня. Полк вирушив о 7 годині ранку з Волочиська бойовим порядком до станції Войтівці Проскурівського повіту і після недовгої перестрілки з ворогом захопив село Войтівці.

 

5 червня. Полк пішов о 5 годині ранку наступом на місто Фельштин. О шостій годині вечора, після впертого бою Фельштин було зайнято.

 

6 червня. На ранок полк був оточений ворогом у Фельштині. Сотня Січі, яка перебувала з полком у цьому місті, втекла, не сповістивши своїх сусідів. Після двох  упертих атак полк прорвався з оточеного міста і за допомогою Січі почав наступати  на Фельштин. Вибивши з нього ворога, знову опанував містом. У цьому бою  загинув полковий лікар Яковенко, котрий кинувся перев'язувати тяжко пораненого козака під час атаки. Важко пораненим в атакових сутичках був і сотник Могильницький. До полону потрапило 16 козаків і 15 було вбито.

 

У цьому бою велику хоробрість виявили: сотник Ярмоленко, який був оточений  ворогом і з чотою пробився через бойові порядки противника, що втроє її переважав; козаки кінної сотні Івана Горецького, який разом з чотирма товаришами затримав ворога і дав полкові можливості вишикуватися в бойові лави; козак Ксьонзенко, потрапивши до йолону, зумів вирватися, вбивши при  цьому кількох ворогів.

 

6 червня.  Без бою полк зайняв село Верхівці, що по залізниці на північ від  Ярмолинців.

 

7 червня. Вечором полк спільна з силами Січі зайняв містечко і станцію Ярмолинці, де захопили велику кількість телефонного майна.

 

8-9 червня. ГІолк несе сторожову службу в Ярмолинцях.

 

10 червня. Полк вирушив бойовим порядком на південний схід від Ярмолинець на містечко Солодківці. Надвечір після слабого бою полк зайняв його.

 

11 червня. Полк виступив бойовим порядком на містечко Віньківці ї зайняв його  без бою.

 

12-13 червня. Полк несе сторожову службу у Віньківцях.

 

14 червня. Полк вирушив на Ялтушків і в упертих боях захопив це містечко.

 

15-16 червня. Спільно з відділами Січі полк веде наступ на місто Бар. Уперті бої точаться з великими втратами для обох сторін за села Чемириси-Волоські та  Регентувка. Ворог відступає з боєм в напрямку Бара.

 

17 червня. Уперті бої з ворогом під Баром. Взято в полон багато більшовиків. Втрати в полку невеликі. Ворог великими силами став нас охоплювати зліва і справа, одночасно напираючи в лоб. Тил полку був уже відрізаний, тому довелося відступати на Віньківці.

 

18-19 червня. Уперті бої під Віньківцями з наступаючим противником полк веде  спільно із Січчю.

 

20-21 червня. Разом  з Січчю полк переходить у наступ і відбиває містечко  Ялтушків.

 

22 червня. Полк веде наступ на ст. Чемериси-Волоські, село Семенки, захопив  станцію Бар.

 

23 червня. Упертий бій за Баром з наступаючим ворогом.

 

3 24 червня по 20 липня. За цей час полк спільно з Січчю вів великі бої за Жмеринку із значними силами ворога. Більшовики кинули сюди всі свої резерви. В цих боях полк втратив 3/4 свого складу.

 

Один час полк захопив станцію і місто Жмеринку і з невеликими силами (180  чоловік) утримував її з 4 по 7 липня, Але ворог кинув сюди всі свої сили  - близько  3000 чоловік і 5 панцерників, і полку довелося відступити аж за Бар на Копай-город. Потім полк перейшов у наступ і знову захопив станцію і місто Бар і до  20 липня був на позиції біля села Голодки, шо на схід від Бара.

 

20 липня. Після слабкої перестрілки-з ворогом полк займає позицію біля  Голодки-Глиняки.

 

21 липня. Полк пішов у наступ з Голодок на Маньківці о 4 годині ранку, чим попередив штурм ворогом Бара. Наступом на Бар керував сам комісар з військових справ Подвойський. Бій склався на користь більшовиків, оскільки вони мали достатньо сил, і коли полковник П. Сич зайняв Маньківці, де розбив резерв більшовиків у 450 чоловік, захопив 2 гармати, 5 кулеметів і 5 возів гарматних набоїв, то полк був оточений з усіх боків ворогом, позаяк той вів одночасно наступ на Голодки, а потім повернув і став наступати в тил. Дякуючи умілому керуванню боєм і хоробрості козаків, полк не стратився, хоч обставини всі складалися на його загибель. Велику роль тут відіграв осавул полку 3аболотний, якому в цей  вирішальний момент полковник Сич доручив командувати резервом. Полку довелося пробиватися через міцне кільце більшовиків, а його тил прикрив сотник Заболотний з резервом. Він витримав три більшовицькі атаки і дав змогу вирватися з оточення полку. В цьому бою сотник Заболотний будучи поранений у груди і  руку, продовжував командувати резервом до самого кінця, аж поки становище не поліпшало. Результатом бою була панічна втеча більшовиків на чолі з їхнім міністром Подвойським, який зараз же одержав у них відставку.

 

22 липня. Сторожова служба в Маньківцях.

 

23-24 липня. Сторожова  служба  в Голодках.

 

24 липня. Полк просунувся вечором за Маньківці де вів гарматну перестрілку з ворогом.

 

25 липня. Вранці ворог повів наступ проти полку під прикриттям ураганного  гарматного вогню і двох бронепотягів, наступ був відбитий,  вечором полк веде  наступ на село Токарівку за гарматним вогнем.

 

26 липня. Вранці полкова розвідка зайняла села Токарівка і Чернятин, куди і пересунувся  весь полк.

 

27 липня. Вранці полк повів на ворога й зайняв станцію Матейково, Коростовецький ліс і село Коростовун, але надійшли резерви більшовиків і бронепотяги, тому полку довелося відступити в ліс  перад  Коростивцями.

 

28-30 липня. Полк несе сторожову службу біля Коростовецького лісу.

 

30 липня. Вечором ворог перейшов  у наступ,  обхоплюючи фланги полку досить  значними силами. Оскільки  власний пдбитий бронепотяг відступив, то полку  довелося також відійти до Чернятинської слободи.

 

31 липня - 1 і 2 серпня. Полк несе сторожову службу біля Чернятинської слободи

 

3 серпня. Рано полк повів наступ на Коростовецький ліс, зайняв його з великим  боєм і став на позиції перед Коростовцями.

 

4-7 серпня. Полк несе позиційну службу перед Коростовцями. 6 серпня ворог, наступав на позиції  полку, але був відкинутий.

 

8 серпня. За допомогою 8-ої повстанської дйвізії полк зайняв Коростовці.

 

9 серпня. В ніч на 9 серпня полк разом з повстанською дивізією займає без бою Жмеринку.

 

10-13 серпня. Полк несе охорону Жмеринки.

 

14 серпня. Зайняте без бою містечко Красне.

 

15 серпня. Зайняте містечко Печара  і переправу через Буг біля Сокільця.

 

16 серпня. Похід на Брацлав і взяття його.

 

17 серпня. Похід на с. Скритське - зайняли,

 

18 серпня. Похід на станцію Кирносівка - повантаження в ешелон і прибуття на ранок 19 серпня на станцію Христинiвка.

 

20 серпня. Зайняття Христинівки зранку. Вечором повантаження в потяг і переїзд на станцію Звенигородка.

 

21 серпня. Полк прибув на станцію Звенигородка.

 

22 серпня. Полк переїхав на станцію Тальмах. Стоїть залогою в містечку Тальне. Йдуть заняття з бойової підготовки.

 

24 серпня. Полк вирушив у похід на південь від Тального на Майданецьке і Камінче. У Камінчому полк заночував. По дорозі зустрічаються комуністи що розбігаються.

 

29 серпня. Полк в авангарді 12 дивізії просувається далі на південь: Нерубайка, Підвисоке, Покирилево і Орлово. В Орловому довелося ночувати і служити за праве охороняюче крило дивізії. Полк уже увійшов у стосунки з аванпостами Махна. Окремі козаки полку були обстріляні розвідкою Махна.

 

30 серпня. О 12-й годині дня з півдня на полк повели наступ більшовики. Зайнявши позицію позаду Орлового на скалах, полк підпустив ворога на 200 кроків  і раптовим вогнем відбив наступ. Втрати з обох боків - у полку двоє вбитих і 4 поранених. Як тільки полк відбив наступ у лоб, ворог ударив справа - це був його головний удар. Бокова застава затримала цей наступ, підіспів резерв і полк перейшов у наступ. Ворог був відкинутий верст на сім, мав багато вбитих. У нього було захоплено 35 возів з майном (старі шинелі, білизна тошо). Позаяк ці вози були селянськими, то їх повернули власникам. На ніч полк залишився на місці.

 

31 серпня. О 8-ій годині ранку ворог знову повів наступ у далекоширшому масштабі. На цей раз полку, як і 12-ій дивізії, довелося відступити після впертої боротьби. Причин відступу було три; патрони вийшли, відступ вправо 5-ої дивізії і велика кількість ворога. Почали відступати на Тальне. Заночували в селі Нерубайка.

 

1-2 вересня. Під натиском ворога вдступили на станцію Тальие. Настрій пригнічений, бо зовсім немає набоїв. Спішно зробили посадку і від'їхали на ст. Христинівку. Ворог великими силами натискує з півдня. Це суне вся північна  більшовицька армія, яка була розбита під Бірзулами, Балтою і Вапняркою, і тепер  хоче пробитись на північ на Московщину.

 

4 вересня. Приїхали на ст. Христинівку. Більшовики зайняли Умань і натискують  на Христинівку; за наказом київської групи полк зайняв позицію біля села  Вербовате. Ворог веде пішу i кінну розвідку в бік полку.

 

5 вересня. Ворог повів упертий наступ на полк з півдня, ГІід натиском ворога і  полк примушений був на короткий час залишити ст. Вербовате, потім повів наступ  на більшовиків і знову зайняв Вербовате. Вечором полку дали зміну; полк вийшов  у резерв київської групи на станцію Христинівка.

 

6 вересня. До вечора вся наша київська група опинилась у мішку більшовиків.  Нас обійшли зі сторони ст, Зятьківці. Доводиться обмірковувати план пролому в  сторону Козятина. В нашому розпорядженні 4000 піхоти, 5000 кавалерії, 18 гармат і З панцерники. У ворога 12000 піхоти,1000 чоловік кавалерії і сила гармат. Пробивались в ніч на 7 вересня. Полк прикривав праве крило групи. Цілу ніч маневрували і до 2 год. рано та 7 зійшлися з ворогом під селом Шукай-вода. Дві години  тягся завзятий бій. Була вся кавалерія і Гуцульський полк кинуто в атаку. Два наші бронепотяги були підбиті, багато ранених і забитих. Нарешті ворог рухнув, і ми пробили вихід, в який, у першу чергу, кинули наш обоз , і, прикриваючи його, самі пішли узьким ходом.

 

7 вересня. Зайняла група позицію перед селом Монастирище в бік Христинівки. Полк в резерві.

 

8 вересня. Ворог повів упертий наступ на Монастирище. Полк був викинутий на праве крило уступом. Групі довелось відступити до станції Хонастирищепід прикриттям Гуцульського полку. Полк зайняв позицію у версті перед селом Монастирище.

 

9 вересня. Ворог знову повів наступ на полк по залізниці, але був відбитий. Нервовий наступ у козаків. Невідомо, що готуються викинути більшовики, а ми  порядком намучені. Була зібрана військова нарада з командирів окремих частин і всі порішили самі перейти в контрнаступ. До складу київської групи входять дивізії: 12 і 5. До 12 дивізії приєднаний оперативно Гуцульський полк морської піхоти. 5 дивізія мала наступати по залізниці на Христинівку, а 12 дивізія обходом зліва на Цибулів. Наступ мав проводитися з 12 години ночі.

 

10 вересня. До 3-х годин ранку полк з 12 дивізією авангардом йде на Цибулів. 3  самого початку 12 дивізія втратила зв' язок з 5 дивізією і це мало пагубні наслідки.  До 5 години рано під Антонінами зiйшлися з ворогом і зав'язався бій у лісах.  Ворога було далеко більш, і він був у кращих умовах. 4 години тягся бій, а позаяк нас не підтримала 5 дивізія, то довелось відступити старим шляхом і зайняти старе становище. Гуцульський полк здержував ворога, поки ж цідступила 12 дивізія. В  цьому бою сила втрат з обох боків, а в полку Гуцульському 10 забитих і 12 ранених.

 

11 вересня. Сьогодні зайняли м. Балабанівка і околиці. Ворог відступає на Білу  Церкву, Христинівка знову зайнята нашими бронепотягами. Полк у резерві.

 Осавул полку

 сотник Заболотний

 



Обновлен 20 июн 2014. Создан 18 июн 2014